Памятні дати ( жовтень)

Жовтень

 

85 років від часу заснування (1933) Ніжинського академічного українського драматичного театру ім. Михайла Коцюбинського (тоді – Перший робітничо-колгоспний театр Чернігівської області у місті Буринь (нині Сумська обл.).

Переведено на постійне місце розташування до Ніжина, як Ніжинський пересувний український драматичний театр ім. М.М. Коцюбинського (1938). Ніжинський пересувний український музично-драматичний театр імені Михайла Коцюбинського (1958). Стаціонарний (1993) Переїхав до сучасного приміщення 8 березня 2002 року. 2014 року театру присвоєно звання академічного.

Першими керівниками і засновниками театру були Б.Б. Лучицький, А.Б. Лучицька, Ю.В. Назаров.

У різні часи в театрі працювали видатні митці Наталія Ужвій, Амвросій Бучма, Оксана Петрусенко, Анжеліка Лучицька, Микола Донець, Марія Литвиненко-Вольгемут, Іван Паторжинський, Ганна Пащенко та ін.

На базі театру проводиться щорічний «Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької» (з 2003 р.).

Адреса: вул. Воздвиженська, 24.

1 – 25 років від часу відкриття (1993) Ніжинського ліцею Ніжинської міської ради при Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя.

За Всеукраїнським рейтингом ліцей увійшов до 100 кращих навчальних закладів подібного рівня акредитації в країні і перше місце серед навчальних закладів нового типу на Чернігівщині.

3 – 940 років битві на Нежатиній Ниві (1078).

Нежатина Нива вважається першою назвою сучасного міста Ніжина. Згадується в «Повісті минулих літ» за Іпатіївським списком (Літопис Руський).

Кровопролитна битва поміж князями Олегом Святославичем і Борисом В’ячеславичем, з одного боку, та їхніми дядьками великими князями київськими. На початку бою загинули Борис В’ячеславич і Ізяслав Ярославич. Всеволод Ярославич із Володимиром Мономахом і Ярополком Ізяславичем здобули повну перемогу. Олег Святославич ледве врятувався втечею і подався до Тмуторокані. Всеволод Ярославич вокняжився в Києві, Володимир Мономах – у Чернігові.

Подіям присвячена повість: Медведев Г. Нежатина Нива. – Волгоград: Офсет, 1992.

6 – Піскорська Єлизавета Володимирівна (1903-1978), художник-графік,  педагог.

Уродженка Ніжина.

Народилася в сім’ї відомого історика, професора всесвітньої історії Ніжинського Історико-філологічного інституту Володимира Костянтиновича Піскорського (1867-1910). Сестра відомого художника-футуриста Костянтина Володимировича Піскорського (1892-1922).

115 років від дня народження

7 – Забіяка Іван Михайлович (1953), журналіст, лексиколог, покажчикознавець.

Випускник Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя (1978).

Кандидат історичних наук. Член Національної спілки журналістів України (1991). Обґрунтував нову галузь у мовознавстві – космолінгвістику (космічне походження мови).

Автор близько 50 збірників, словників, покажчиків. Започаткував «Наукові читання Інституту журналістики» (18 вип.) та «Біобібліографію Інституту журналістики» (2 вип.).

Нагороджений знаком МОН України «За наукові досягнення» (2007).

Праці: Епістолярна спадщина Василя Горленка: Монографія. – К., 2002, 2013; Російсько-український і українсько-російський словник для школяра. А–Я. Фразеологізми. – К., 2002; Фразеологічний словник школяра. – К., 2007 (у співавт.); Світ фразеологізмів. Етимологія, тлумачення, застосування: практ. посіб. – К., 2012 (у співавт.).

65 років від дня народження

8 – Латогуз Іван Кіндратович (1938-2006), лікар-терапевт.

Уродженець ст. Почекіна (нині с. Велика дорога Ніжинського району).

Доктор  медичних наук. (1985). Професор (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Завідуючий кафедрою внутрішніх хвороб, лікувальної фізичної культури та спортивної  медицини Харківського  медичного інституту (з 1988 р.).

Наукові  дослідження: порушення ритму серця, кровообігу; ішемічна хво­роба серця; вегетодизгормональної міокардіодистрофія; ме­ханізми розвитку, профілактика,  лікування ревматичних захворювань.

Праці: Клініка та лікування внутрішніх хвороб: Навч. посіб. – Харків, 1992 (спів­авт.); Ритмы сердца. – Харків, 1993 (спів­авт.); Диа­гностика и лечение ревматических болезней. – Харків, 1999 (спів­авт.); Терапія в екстремальних умовах мирного та воєнного часу: Навч.-метод. посіб. – Харків, 1999; Аритмии, механизмы развития, диагностика, лечение. – К., 2001; Клінічна фармакологія: Підруч. – К., 2005 (спів­авт.).

80 років від дня народження

9 – Примушко Наталія Миколаївна (1958), педагог-вихователь.

Очолює ДНЗ №13, освітньо-виховний центр Софії Русової (з 1988 р.).

Відмінник освіти України. Заслужений працівник освіти України (2016). Переможець міського конкурсу «Жінка року-2011» в номінації «Працівник дошкільного закладу».

Лауреат обласної премії ім. Софії Русової (2008).

Нагороджена нагрудним знаком «Софія Русова» (2006).

60 років від дня народження

16 (4 за ст. ст.)Редькін (Редкін) Петро Григорович (1808-1891), філософ права, правознавець, педагог.

Випускник Ніжинської Гімназії вищих наук кн. Безбородька (1826). Перший золотий медаліст Гімназії.

Доктор права (1835). Почесний член Петербурзської Академії наук (1890). Професор Московського (1835-1848) та Петербурзького (1863-1878) університетів. Ректор Петербурзького університету (1873-1876). Дійсний таємний радник. Член Державної ради (1841-1882).

Видатний представник лібералізму. Геґельянець. Опублікував перший в Росії виклад гегелівської філософії – «Обозрение гегелевой логики» (1841).

Ініціатор створення першого в Росії Петербурзького педагогічного товариства (1859). Учитель К.Д. Ушинського.

Видавав збірник «Юридические записки» (т. 1–4, 1841-1860), журнали «Библиотека для воспитания» (1843-1846) та «Новая библиотека для воспитания» (1847-1849).

Праці: Какое образование требуется современностью от русского правоведа? – М., 1846; Энциклопедия юридических и политических наук. – СПб., 1872-1873; Из лекций по истории философии права в связи с историей философии вообще. – Т.1-7 (вид. не закінчене). – СПб., 1889-1891; Избранные педагогические сочинения. – М., 1958.

210 років від дня народження

16 – 25 років від часу створення (1993) Ніжинського міськрайонного центру зайнятості.

Надає безкоштовні консультації та сприяє пошуку роботи.

Адреса: вул. Об’їжджа, 120.

19 (7 за ст. ст.)Колубовський Яків Миколайович (1863-1929), історик філософії, бібліограф, педагог.

Професор  психології та педопсихології Ніжинського Інституту народної освіти (НІНО) (1924-1928). Керівник Консультаційного бюро НІНО. Ініціатор, засновник, автор проекту, перший керівник рефлексологічної лабораторії НІНО. Помер у Ніжині.

Працював у психологічній лабораторії Вільгельма Вун­­дта (Лейпціг, Німеччина). Заступник редактора московського журналу «Вопросы философии и психологии» (1891-1892); секретар редакції «Журнала Министерства народного просвещения» (1899–1917);  директор Колегії П. Ґалаґана (1918-1920). Співоргані­за­тор і учасник міжнародних з’їздів у спра­­вах слі­­пих у Берліні (1898), Гамбурзі (1907), Манчестері (1908), Відні (1910), Філадельфії (1911), Дюс­­сельдорфі (1913), Лондоні (1914) та ін.

Написав перший повний нарис історії російської філософії (з українськими матеріалами) як додаток до російського перекладу «Истории новой философии в сжатом очерке» Ф. Ібервеґа та М. Гайнце (С.-Пе­­­тербург, 1890; 1898-1899); низку статей з історії російської філософії та педагогіки для «Эн­­ци­­клопедического словаря» Ф. Брокгауза й І. Ефрона та часописів.

Праці: Психологическая лаборатория В. Вундта // Рус. богатство. – 1890. – № 2-3; Материалы для истории философии в России. 1855-1888 // Вопр. философии и психологии. – М., 1890. – Год 1, кн. 4; 1891. – Год 2, кн. 5, 6; Английские съезды по делам слепых. – С.-Пе­тербург, 1909; Меж­дународные съезды по делам слепых. Испанский съезд по делам слепых. – С.-Пе­­­тербург, 1913; Слепые и война. – Петроград, 1916; Опыт коллективного обследования одаренности // Зап. Ніжин. ІНО. – 1926. – Кн. 6; По рефлексологічних лабораторіях // Зап. Ніжин. ІНО. – 1927. – Кн. 7; До питання про філософію на Україні // Зап. Ніжин. ІНО. – 1928. – Кн. 8.

155 років від дня народження

23 (10 за ст. ст.)Корноухов Микола Васильович (1903-1958), вчений у галузі будівельної механіки.

Уродженець Ніжина.

Академік АН УРСР (1951). Член-кореспондент (1939). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1954).

Директор (1940-1944) Київського інституту будівельної механіки АН УРСР (нині Інститут механіки імені С.П. Тимошенка НАН України). Голова Бюро Відділу технічних наук АН УРСР і член Президії АН УРСР (1951-1952).

Запропонував точний метод розрахунку стійкості плоских рам (метод деформацій) (1936), який широко застосовується при проектуванні і розрахунку рамних систем.

Автор близько 100 наукових праць. Основні присвячені теорії стійкості конструкцій (стрижнів, арок, плоских і просторових рам і ферм) у межах і за межами пружності. Лауреат Сталінської премії (1950).

Нагороджений орденом Леніна (1954), медаллю «За трудову доблесть» (1945).

Праці: Перевірка стійкості стиснево-зігнутих конструкцій за границею пруж­­ності. – К., 1936; Прочность и устойчивость стержневых систем. – М., 1949; Избранные труды по строительной механике.  – К., 1963.

115 років від дня народження

25 (13 за ст. ст.)Горонович Андрій Миколайович (1818 – після 1888, за ін. дан. – 1867), живописець, графік.

Випускник Ніжинського Фізико-математичного ліцею кн. Безбородька (1835). Навчався у художника К.С. Павлова (1792-1852).

Випускник Петербурзької Академії мистецтв (учень Карла Брюллова). Працював в Оренбурзькій губернії (1851-1860). Академік живопису (1860) (за картину «Меновой двор в Оренбурге»).

Співучень Т. Шевченка по Академії мистецтв. Приятелював з Пантелеймоном Кулішем. Написав портрет (1847) Олександри Куліш (літ. псевд. Ганна Барвінок), який їй дуже подобався. Автор портретів В. Тарновського, П. Забіли.

Картини зберігаються в Московській Третьяковській галереї, Санкт-Петербурзькому Російському музеї, Київській національній картинній галереї.

200 років від дня народження

28 (17 за ст. ст.) Зертис-Каменський Андрій (Амвросій) Степанович (1708-1771), церковний діяч.

Уродженець Ніжина.

Дядько українського історика та бібліографа Миколи Бантиш-Каменського (1737-1814).

Архієпископ Московський (1768). Член Святійшого Синоду Церкви Російської імперії.

Перекладав з латинської і грецької мов (найважливіший – переклад «Псалтирі»). З оригінальних творів збереглася «Служба св. митрополиту Димитрію Ростовському».

Загинув трагічною смертю, розтерзаний натовпом 16 вересня 1771 р. при обуренні черні. Похований у Московському Донському монастирі.

310 років від дня народження

department_admin